Вы не дождетесь Вашингтона

Віталій Портніков

Пока украинцы ставят халяву и подачки выше правил цивилизованной жизни, к ним не придет мессия. К ним придет Янукович. И каждый раз будет вновь и вновь приходить.

Конечно, предстоящие парламентские выборы значительно отличаются с точки зрения логики момента от всего того, в чем приходилось участвовать украинскому избирателю. Еще недавно противостояние было между различными группами жуликов, использующими привлекательные лозунги для личного обогащения. Жулики и наперсточники, очевидно, никуда не делись. Только сегодня гражданину придется выбирать между теми, кто хотел бы, чтобы хрупкие завоевания украинской демократии были все же сохранены — пускай и в нашей дегенеративной форме, — и теми, кто последовательно работает на демонтаж украинской демократии. Вопрос только в том, понимает ли это избиратель.

У нас, как и прежде, голосуют за личностей, а не за программы, идеи, принципы, стратегию развития. Наблюдатели привычно отмечают, что рейтинг оппозиции мог бы быть куда выше, если бы во главе объединенного списка стояла упрятання властями в тюрьму экс-премьер Юлия Тимошенко, а не Арсений Яценюк. Многие с восторгом готовы голосовать за Виталия Кличко: популярный боксер превращается в новую надежду мечущегося в поисках поводыря электората. А вот Наталья Королевская оказалась отнюдь не так харизматична, как все тот же образец для подражения, Тимошенко, и в результате ее партия балансирует на грани прохождения в парламент, обижаясь на социологов.

Резолюция митинга протеста против так называемых реформ

Всем гражданам Украины,

предпринимателям Украины,

участникам акции протеста в Киеве 16-го ноября 2010 г.,

жителям палаточного городка под Верховной Радой.

Резолюция

митинга протеста против так называемых реформ,

прошедшего в г.Донецке 15-го ноября 2010 г.

  Мы, участники митинга, собравшиеся по зову своего сердца, не желающие быть баранами, молча бредущими на бойню, обсудив последние действия властей Украины и заслушав предложения созданного нами Всеукраинского объединения ”Україні — чесні вибори”, настоящей резолюцией выражаем следующее:

1. Не обращая никакого внимания на аргументированные доводы о катастрофических последствиях для экономики страны, для уровня жизни людей, для развития демократии, прав и свобод граждан Украины, а в недалекой перспективе — и для независимости страны, власти или уже приняли, или готовятся принять, множество нормативных актов, противоречащих как Конституции и действующему законодательству Украины, так и Конвенции прав человека. Налоговый кодекс — лишь один такой акт в длинной череде других: противоправные доплаты в пенсионный фонд, единый социальный взнос, проект трудового кодекса, закон об упрощенной регистрации прекращения юрлиц и физлиц-предпринимателей, поправки в кодекс административного судопроизводства, и т.д., и т.п. Все это вместе - беззаконие, возводимое в ранг закона!

2. Невзирая на многочисленные митинги протеста против навязываемых народу «реформ», власть упорно, не гнушаясь даже ложью, продолжает протаскивать свое детище — Налоговый кодекс. Ни на одну из прокатившихся по всей Украине акций протеста ни из Кабинета министров, ни из Верховной Рады, ни из Администрации Президента, не последовало официального и конкретного ответа. Власть не хочет сделать даже минимум — официально обнародовать концепцию Налогового кодекса и список его разработчиков. Таким образом, власти Украины разговаривать с народом не желают. И не только разговаривать, но даже прислушиваться к его мнению, хотя обязаны это делать по Конституции! Обязаны!

3. Исходя из вышесказанного, мы, участники митинга 15.11.2010 г. в Донецке, считаем, что народ Украины не только имеет право, но и просто обязан поступить адекватно действиям людей, пребывающих у власти в Украине. И для этого мы, граждане Украины, должны:

- выступить единым фронтом за немедленную отставку Кабинета Министров Украины в полном составе;

- поддержать предложения ВО «Україні — чесні вибори» по изменению системы формирования власти в стране и проведению досрочных и всеобщих перевыборов на новой основе;

- поручить ВО «Україні — чесні вибори» подготовку вопросов, выносимых либо на всенародный референдум, либо в виде требований к действующей ныне власти, о принятии соответствующего закона, включая требования к кандидатам на выборные должности, их ответственность до и после выборов, механизм отзыва депутатов, отказ от каких-либо партийных списков, открытость всей информации о кандидатах на выборные должности;

- в случае отказа действующих ныне органов власти от принятия соответствующего закона, самостоятельно, без участия власти, подготовить и провести всенародный референдум;

- на всенародный референдум, в случае его проведения, вынести вопросы новой системы формирования власти в стране, подготовленные ВО «Україні — чесні вибори» и всенародно обговоренные, а также дату проведения всеобщих перевыборов;

- по результатам референдума провести досрочные и всеобщие перевыборы;

- по результатам перевыборов привести к присяге новые органы выборной власти.

4. Мы, участники митинга в Донецке 15.11.2010 г., призываем всех вас, граждане Украины, не оставаться в стороне от текущих событий — это НАША страна, это всем НАМ решать ее судьбу, ради будущего наших детей, ради жизни наших внуков!

5. Призываем всех вас, предприниматели Украины, осознать, что только нашими собственными ресурсами, пока у нас их не забрали зарвавшиеся чиновники, мы можем обеспечить процесс истинных перемен, ради достойной жизни всего народа Украины. Так давайте объединим наши ресурсы и умения, выдержку и настойчивость, смекалку и предприимчивость, ведь правда - на нашей стороне. Это - шанс для всех нас создать СВОЮ страну, а история не дает один шанс дважды!

6. Обращаемся к участникам всеукраинской акции протеста в Киеве 16.11.2010 г.: мы, живущие и работающие в Донецке и Донецкой области, выступаем категорически против разделения Украины по каким бы то ни было признакам. Киевляне и гости Киева! Наши представители есть среди вас, прибывших на акцию протеста со всей Украины, и мы поручаем им донести до вас нашу точку зрения на происходящее в стране: Донбасс — с Украиной, так есть и так будет!

7. Мы, участники митинга протеста в Донецке, 15.11.2010 г., выражаем свою благодарность жителям палаточного городка под Верховной Радой Украины — мы благодарны вам за вашу готовность пожертвовать своим личным ради нашего общего, мы благодарны вам уже за то, что вы просто есть такие, какие есть! Мы уверены, что ваши жертвы — не напрасны и победа будет за народом Украины. И надеемся, что со временем, когда мы добьемся своего, вы, нынешние представители этого народа в палатках под Радой, с радостью приедете в наши края — мы ждем вас к себе!

8. Ганьба власти, глухой к своему народу! Слава Украине!

Принято

митингом протеста в г.Донецке 15.11.2010 г.

Про оновлення країни «знизу»

Валентин НАЛИВАЙЧЕНКО: Найкраща відповідь колективної безпеки для України за стандартами, підходами та гарантіями — це НАТО

Іван КАПСАМУН, «День»

Екс-керівник СБУ Валентин Наливайченко днями став координатором громадської ініціативи «Оновлення країни». Про подальші плани діяльності цієї організації, а також про харківські угоди, неспроможність влади та опозиції захистити національні інтереси — в інтерв’ю «Дню».

— Валентине Олександровичу, до цього часу ви займалися дипломатією та безпекою, чому сьогодні вирішили перейти на публічно-політичну діяльність? Що для вас стало поштовхом?

— Поштовхом стало розуміння того, що політичні партії, які сьогодні представлені в парламенті, не здатні відстоювати національні інтереси, простіше кажучи, — інтереси громадян. Наприклад, по тим же «харківським угодам». Далі — це економічна ситуація в країні: безробіття, мінімальні пенсії та зарплати. Всі ці речі декларувалися й декларуються багатьма політичними силами, але реально нічого не робиться. Тобто сьогодні існує повне нерозуміння і відірваність політиків від усіх тих проблем, які необхідно вирішувати в країні. Але мій головний мотив — це реальне оновлення країни. Косметичний «ремонт» вже не врятує.

Про «нормальну» країну. Мрія. I дія

ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА / «День» БОГДАН ДМИТРОВИЧ ЗУСТРІВ НАС У ФОРМІ «ПЛАСТУ». ВІН Є ЧЛЕНОМ ЦІЄЇ ОРГАНІЗАЦІЇ З 1940 р., НАЛЕЖИТЬ ДО КУРЕНЯ «ЛІСОВІ ЧОРТИ» З 1946 р. У 2006—2008 РР. — ГОЛОВА КРАЙОВОЇ ПЛАСТОВОЇ РАДИ

Іван Капсамун, "День"

«Треба починати з мрії, потім все це перетвориться на дію», — переконаний член Римського клубу, засновник Всесвітнього форуму в Давосі Богдан Гаврилишин. Саме це гасло, за словами Богдана Дмитровича, дозволило йому досягнути багатьох вершин у своєму житті. З одним із найвпливовіших українців у світі (на запрошення Богдана Дмитровича) ми — Острозький клуб — зустрілися в Міжнародному інституті менеджменту. Богдан Гаврилишин є засновником і головою наглядової ради МІМ-Київ.

Зустріч була теплою. Головним запитанням пана Гаврилишина при знайомстві, окрім того, що ми представлялися, було: «Звідки ви?». Відповідно, реакція на кожну відповідь (з Рівного, Одеси, Харкова, Донецька — нас було восьмеро) була особливою. Богдан Дмитрович згадував якісь оригінальні розповіді, зустрічі, постаті, пов’язані саме з цим містом.

Наше спілкування почалося з важливого питання для України — формування еліти, зокрема, політичної. «Я хочу й роблю для цього все, щоб маленькі паростки еліти, які сьогодні є, перетворилися якщо не на ліс, то хоча б на гарний гай», — поділився з нами пан Гаврилишин. Справді, для розвитку громадянського суспільства, формування політичної еліти Богдан Дмитрович робить чимало. Як він каже, «дістати гроші — легко, мудро давати — важче». Наприклад, за його сприяння свого часу було створено Фонд розвитку «Пласту» (українська національна скаутська організація), МІМ-Київ, «АIESEC в Україні» (міжнародна організація, що надає можливість молодим людям віднайти й розвинути свій потенціал) та інші проекти.

За словами Богдана Гаврилишина, «Пласт» якраз є одним із тих середовищ, де виховуються патріоти та формується майбутня еліта нашої країни. «Наскільки я знаю про ваш клуб (Острозький клуб), то це ще одне з таких середовищ», — підкреслив він.

У спілкуванні з нами Богдан Дмитрович говорив про необхідність формування політичної еліти, розповів про свої цілі, поділився сторінками своєї біографії, висловив особисті враження від українських виборів. Отже, розмова в нас вийшла у вигляді інтерв’ю.

Обпровірженіє

І чо вона кричить? Думаєть, шо як вона премьєра, то вже кричать можна. І шо кричить? Шо Янек опьять обшибнувся! Шо німа украінского поета Чехова! А я ото обпроверженіє дам. То шо виходить і міня німа? Як ото німа? Я єсть украінский поет Міхаіл Юрьевіч Чехов і тоже пошті шо з Таганрога, бо з Крима с Керчі, а Керч – то пошті шо Таганрог. Пливі через Азовське море – тут он тобі і єсть. Сама она плутаєть. Той Чехов, шо напісав Пісьмо до своєго ученного суседа, то самий мой старший дєдушка і тоже поет. Только он пісал прозой, а я наобурот стіхами. Стіхами оно простєє, нінада ніяких тібє рифмов, доходчивєй. От так. А за сто сємдєсят роков - тотут діствітільно тіхніческая очіпатка. Я ішо столько лєт нє жив. Дасть бог проживу. Пішут, шо умниє люді живуть дліньше дураков.
Членн Союза пісьменнників М.Ю.Чехов. Керч.

Довідка
В эфире ТРК "Крым" 29.01.2010 Янукович заявил, что помнит о юбилее Чехова. При этом он назвал Чехова "украинским поэтом".

Поганий сон

Петро Вознюк

Мабуть, кожному доводилося пережити ці неприємні миттєвості. Сниться щось тяжке, у глибині душі розумієш, що то не насправді, але позбутися нічного видіння усе одно неймовірно важко. Час ніби уповільнює свій плин, і тривалість дурного сну здається нестерпно довгою, хоча реально вона ніколи не перевищує кількох хвилин. Навіть коли вдається таки розплющити очі, думки про побачене у дурному сні попервах ще нишпорять потойбічними монстрами по закутках вашої свідомості, підриваючи впевненість у цілковитому пробудженні.

І знову вибори, або почути непочутий голос

У січні 2003 року була написана і того ж року опублікована фундаментальна праця відомого українського політолога, вченого і публіциста Василя Іванишина (1944-2007) «На розпутті велелюднім», що об'єднала сфери політичної аналітики, політології, націології та ідеології. Праця порушила концептуальні та визначальні для України проблеми державотворення, передусім — суть доленосного вибору 2004 року.

Після виходу цієї книжки чимало «патентованих патріотів» (І. Франко) обурилися, що в ній немає однозначної підтримки і навіть с певна критика такого начебто всуціль «нашого», «народного», «хорошого» кандидата, яким видавався тоді для багатьох кандидат у Президенти Віктор Ющенко. «Раз не хвалить — значить кучміст», — такою була недалека логіка дилетантів від політики. В. Іванишина цькували, паплюжили, організували навіть громадський суд...