Можливо, для більшості читачів цього блогу ім’я Бернарда Натансона не говорить нічого. Для мене він є одним з дивовижних людей сучасного світу. Хоча й в минулому можна знайти подібні приклади. Маю на увазі феномен людини, яка відома тим, що заперечувала саму себе.
Лікар-гінеколог Бернард Натансон витратив багато сил і енергії, борючись за узаконення абортів у США. Для нього це було як виявом людської свободи, так і питанням глузду і законности: потрібно дозволити те, що заборонене і що, попри заборону, люди масово роблять. Так само й зараз ми висуваємо цей арґумент з різних нібито раціональних міркувань: якщо існує якесь явище чи практика, то краще хай воно не буде забороненим. Краще сказати людям: робіть це без страху за свою свободу — ми звільняємо вас від відповідальности за той чи інший вчинок, — аніж, забороняючи і притягуючи до відповідальности, бачити, як люди безглуздо гинуть великою мірою через те, що роблять щось в страху бути викритими.
Несподівано, коли справу було вже зроблено, Бернард Натансон отримав можливість і бажання подивитися: а як саме відбувається аборт зсередини. Те, що він побачив, змусило його заперечити все, що він робив досі, і почати боротьбу з тими, кого досі підтримував. Воістину, людина — дивне створіння: маючи можливість використовувати знання своїх попередників, вона з цими знаннями змагається, ставить їх під сумнів, і не повірить, що вони були правдивими, доки не переконається на власному, часто гіркому, досвіді.
Активіст рухів «за життя» і автор фільму «Німий крик» Бернард Натансон помер 21 січня у віці 84 років.
Бернард Натансон був американським лікарем єврейського походження. У 1968 році він став співзасновником «National Abortion Rights Action League» (NARAL) – найбільшої абортивної організації у США, а згодом очолив її. Будучи гінекологом і директором найбільшої у Нью-Йорку абортивної клініки, він був особисто відповідальний за вчинення близько 75 тисяч абортів. Однак, після винайдення у 70-х роках ультразвукових апаратів, коли він на власні очі побачив на екрані, як виглядає і як поводиться ненароджена дитина, – він радикально змінив свої погляди. В ту мить він пережив моральне потрясіння і став рішучим противником абортів.
У 1984 році Бернард Натансон зняв резонансний телерепортаж «Німий крик». У ньому задокументовано перебіг переривання вагітності та розпачливу втечу перед знаряддями вбивць, яку пробує вчинити в лоні матері абортована дитина.
У 1996 році Натансон прийняв хрещення з рук кардинала О’Коннора у катедрі св. Патрика в Нью-Йорку.
«Ми пам’ятатимемо його як несамовитого адвоката ненароджених дітей, – говорить Джоан Ендрюс Белл, активістка про-лайф і хрещена матір Натансона. – Він був як святий Павло: спочатку активний переслідувач Церкви, а пізніше, коли його осяяло світло Христа, – став найбільшим Апостолом Євангелії».
Бернард Натансон був автором багатьох книжок, серед яких слід згадати «Aborting America» («Абортована Америка») та його біографію «The Hand of God» («Рука Господня»).
Він помер у віці 84 років після довгої боротьби з раком.
Публікації
