субота, 30 квітня 2011 р.

Soviet story: для тих, хто не дивився

Документальний фільм "Радянська історія" латвійського режисера Едвінса Шноре вийшов на екрани у 2008 році. Фільм порівнює засоби терору, які були притаманні соціалістичному режиму Німеччини і Радянського Союзу, співпрацю СС з НКВД, Гестапо з КГБ, привертає увагу до ставлення сучасної Росії до Українського Голодомору, Голокосту євреїв, Катинської трагедії. Фільм вийшов за фіннсової підтримки фракції Європарламенту "Союз європейських націй" і показаний в Європарламенті і країнах Балтії. Заборонений до показу на території Росії.
Нещодавно (21 квітня 2011 р.) показаний каналом "1+1".
Оригінальна назва: The Soviet Story 
Жанр: документальний, історичний
Походження: Латвия, Sia Labvakar 
Рік: 2008
Режисер: Edvins Snore 
У ролях: Норман Дейвіс, Мих
айло Горбачов, Віктор Суворов, Володимир Буковський, Володимир Сергійчук, Войцех Рожковський та інші 

На 1+1 онлайнМожна стягнути для перегляду тут або тут.

субота, 16 квітня 2011 р.

Документ Дем’янюка - радянська фальшивка?

Наталка Хижняк
Бі-Бі-Сі, Вашингтон

Процес на Іваном-Джоном Дем’янюком, що вже добігає кінця у Німеччині, знову опинився у центрі уваги після оприлюднення у США звіту ФБР 25-річної давнини, у якому ставиться під сумнів автентичність посвідчення охоронця концтабору на ім’я Дем’янюка, яке є головним речовим доказом сторони обвинувачення.


Переклеєне фото

У вівторок 12 квітня “Асошіейтед Прес” презентувала розсекречений документ Клівлендського відділення ФБР. У цьому документі мовиться, що нацистське посвідчення Івана Дем’янюка з його фотографією, найімовірніше, є підробкою.

Послання Блаженнішого Святослава, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, до молоді

«Тим-то і ми, як отроки, знамена перемоги носячи,
Тобі, переможцеві смерті, воскликуємо:
Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє!»
Тропар Квітної неділі

Улюблена у Христі українська молоде!
У святковий день тріумфального входу Господнього до стольного града Єрусалима звертаюся до вас зі своїм першим, після сходження на престол Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, пастирським посланням.
В Католицькій Церкві склалася традиція, що у Квітну неділю особливу увагу звертають на молодь. Цього дня на площі Святого Петра в Римі сотні ваших ровесників з усього світу збираються на молитву разом зі Святішим Отцем. Користаю з такої нагоди, щоб за посередництвом цього листа звернутися до вас, запевнити вас у своїй особливій турботі та запросити до діалогу з Божим Словом, яке Свята Церква нам проповідує.

четвер, 14 квітня 2011 р.

"Я звинувачую Німеччину". Промова Івана Дем'янюка у німецькому суді

Давня подія, не помічена більшістю українських ЗМІ - звинувачений у причетності до масових убивств в нацистських концтаборах Джон Дем'янюк нарешті взяв слово. Наводимо його промову повністю:
"За дорученням Джона Дем'янюка, ця заява була зачитана німецькою мовою його адвокатом, доктором Ульріхом Бушем, під час публічного судового засідання в Мюнхені 13 квітня 2010 року.
Я вдячний усім людям, які допомагають мені в безнадійному становищі дуже хворого – як у в'язниці, так і в залі суду. Тому я особливо дякую медичному персоналу, який полегшує мої болі і допомагає мені пережити це випробування, яке є для мене катуванням.

вівторок, 12 квітня 2011 р.

В Україну повернулася унікальна колекція писанок

За два тижні до Великодня уряд Німеччини повернув до України унікальну колекцію писанок, вивезених під час Другої світової війни. Національному музею декоративно-прикладного мистецтва у Києві їх особисто передав посол Німеччини в Україні Ганс-Юрґен Гаймзьот. Процес повернення переміщених культурних цінностей є двостороннім: із 1993 року обидві країни обмінялися кількома сотнями музейних експонатів та творів мистецтва.

Ланселот Лоутон. Україна — найбільша проблема Європи. Виступ у Лондоні 1939 року

"...З огляду на унiкальне географiчне положення будь-яка серйозна спроба з боку України скинути понево­лювачiв i об'єднати свої чотири розмежованi частини в одну незалежну Українську державу неодмiнно викличе справжню панiку..."
Однiєю з ключових фiгур, яка мала значний вплив на фор­мування проукраїнської громадської думки в британському суспiльствi першої половини ХХ-го сторіччя, був вiдомий журналiст-мiжнародник Ланселот Лоутон.

пʼятниця, 8 квітня 2011 р.

Загибель Великого Новгорода


Як вільна республіка була знищена самодержавною Москвою
Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ ІВАН III. НІМЕЦЬКИЙ ПОРТРЕТ ХVI ст.
ВИВЕЗЕННЯ ІЗ НОВГОРОДА ВІЧОВОГО ДЗВОНА ДО МОСКВИ. МІНІАТЮРА ХVI ст.
«Сыны снегов, сыны славян,
Зачем вы мужеством упали?
Зачем? Погибнет ваш тиран,
Как все тираны погибали!»

Михайло ЛЄРМОНТОВ
Історик, як і будь-який справжній науковець, постає перед необхідністю, досліджуючи великі події минулого (особливо ті, які вирішальним чином вплинули на подальший хід подій), не відбуватися неглибокими загальними фразами, порожніми кліше, а «дивитися в корінь», бачити причини тих або інших крутих поворотів історії, джерела перемог і поразок колись могутніх держав. Саме такий підхід конче необхідний, коли ми прагнемо осмислити грандіозний і страшний процес «збирання російських земель» навколо Москви (ХIV — XVI ст.), наслідком чого стало утворення тиранічної централізованої самодержавної держави, причому надзвичайно агресивної (з 1321 р. по 1581-й збільшила свою площу в 180 разів, і це було лише початком процесу!), яка «живила» свою ідеологію не європейськими «хартіями вільності» (як в Англії), не освіченими реформами ліберальних князів (як, приміром, у Флоренції), а необмеженим правом «великого государя» чинити зі своїми «людишками» і «холопами» (до останніх належали навіть близькі бояри) так, як він вважає за потрібне.
Але на шляху нестримної, хижої експансії великих князів і царів московських, від Івана Калити до Івана IV Грозного, яких прославляли однаково як дореволюційні, так і радянські казенні історики, стояла дивовижна держава — Великий Новгород, вільна вічова республіка, яка успадкувала живі демократичні традиції Давньої Русі. Ця держава, яка в період найвищої своєї могутності (ХIV — перша половина XV ст.) контролювала землі на півночі аж до Уралу (тоді його називали «Югорський Камінь»), Білого моря й навіть Сибіру, мала найтісніші торговельні зв’язки із Західною Європою (Велике Князівство Литовське, німецькі вільні міста на Балтиці та Північному морі, Річ Посполита), фактично користувалася в повному обсязі системою привілеїв Магдебурзького права, — ця держава в політичному плані була цілковитою протилежністю самовладній Москві.
Усі значимі питання життя міста й республіки в цілому вирішувалися (чи то укладання торговельних угод з Європою, обрання голови виконавчої влади — посадника, скликання народного ополчення, збір грошей на спорудження нового храму тощо) на вічових зборах вільних громадян Новгорода; сам новгородський князь фактично був не більш ніж найманим воєначальником місцевої дружини.
Саме Великий Новгород реально втілював, говорячи сучасною мовою, «європейський вектор» розвитку (потенційно можливий!) майбутнього «великоросійського» народу. Процеси його державного об’єднання в XV столітті ставали вже об’єктивною необхідністю. Якщо говорити про майбутні великоросійські землі, то питання стояло так: хто саме очолить об’єднавчий процес — авторитарна Москва чи Новгород (якого підтримував — втім, як побачимо, тільки до часу — могутній союзник — Велике Князівство Литовське, яке об’єднувало й українські землі)? Цю альтернативу історик Микола Костомаров свого часу формулював так: «удільно-вічова» чи «єдинодержавна» Русь — хто переможе? Він пояснював: «Ідеалом удільно-вічового життя було самостійність земель російського світу, так, щоб кожна земля становила своє ціле у прояві свого місцевого життя і всі разом були б з’єднані одним і спільним для всіх зв’язком. Ідеал єдинодержавного укладу був зовсім іншим. Тут свобода частин приноситься в жертву іншій ідеї — єдиної держави: тут немає й бути не може навіть мови про зв’язок і з’єднання частин, бо самі частини поглинаються, знищуються».
Ось навколо чого, власне, точилася боротьба між Москвою й Новгородом. А розповість нам, читачу, про трагічні перипетії цієї боротьби... ні, не націоналіст, не радикальний, непримиренний противник деспотичної Москви, а прихильник «освіченої монархії», імперський історик Микола Михайлович Карамзін. Наші «ультрапатріоти», щиро вважаючи Карамзіна крайнім реакціонером і шовіністом, відверто ігнорують його творчість. Тим часом те, що писав Микола Михайлович, письменник та історик, який не ігнорував «незручні» факти й події, якщо вони «не вписувалися» у його доктрину, — це переконливе свідчення про злочини раннього московського самодержавства. Отже, слово Миколі Карамзіну.

Батьки на Харківщині віддають перевагу україномовним садкам


У Харкові батьки віддають перевагу дитсадкам з українською мовою спілкування. Про це повідомляє головне управління статистики в Харківській області.
За даними управління статистики, в Харківській області працює 608 дошкільних навчальних закладів (дитячі садки, ясла-садки, навчально-виховні комплекси).
За бажанням батьків, які віддавали дітей у дошкільні установи, мова спілкування в 498 закладах (81,9%) мала бути українською, у 65 (10,7%) - і українською, і російською. У цих випадках у дошкільних закладах створювалися окремі російськомовні групи. Тільки в 45 дитячих дошкільних закладах Харківської області (7,4%) батьки обрали російську мову для спілкування вихователів і вчителів з дітьми.
Що стосується кількості дітей у різних мовних групах, то українську мову обрали батьки 60,2 тис дітей (88,6% від загальної кількості дітей), російську - батьки 7,7 тис дітей (11,4%).
Нагадаємо, начальник главку освіти КМДА Віра Горюнова заявляла, що до початку нового навчального року в Києві не буде жодного району без російськомовного класу в школі або групи в дитсадку.

середа, 6 квітня 2011 р.

"Катинь: листи з раю". Передмова від автора фільму

5 квітня на каналі "Інтер" - прем'єра документального фільму, але не про "чорно-білу" трагедію сімдесятирічної давнини, а про сучасних людей, які живуть поруч із місцем, яке для всього світу випромінює страх... 
(мовою оригіналу)
Спустя какое-то время после того, как фильм был уже закончен и смонтирован, я наткнулся на книгу известного психолога Вадима Ротенберга.
В этой книге психолог описал идею "обученной беспомощности". Этому синдрому подвержены все - приматы, люди; любому из существ класса "млекопитающие" присуще это свойство.

понеділок, 4 квітня 2011 р.

В Україні ризик алкоголізму найвищий в Європі

Згідно з даними, які нещодавно оприлюднила Всесвітня організація охорони здоров'я, Україна - на 5 місці у світі за рівнем вживання алкоголю на душу населення. Перед у тому рейтингу веде Молдова, але Україну й Росію назвали серед країн з найбільшим ризиком пияцтва в Європі.
З-поміж усіх країн Європи лише Україна і Росія мають найвищий (5 балів) показник ризику захворювань, пов'язаних з вживанням алкоголю.