Юрій РАЙХЕЛЬ
Імовірне підвищення вартості транзиту газу територією України, про що прем’єр-міністр Юлія Тимошенко домовилася зі своїм російським колегою Володимиром Путіним на зустрічі в Гданську, в Москві коментували стримано. Цього разу обійшлося без звичних для такого випадку обвинувачень партнерів у порушенні взятих зобов’язань. Представники «Газпрому» навіть заявили, що це підвищення було прогнозованим. Така, на перший погляд, неприродна поступливість Росії має свої пояснення. Газовий шантаж як засіб тиску на партнерів, застосований взимку поточного року, призвів до результатів, на які його ініціатори явно не розраховували.
Перший газовий конфлікт взимку 2006 р. був, по-перше, короткочасним, по-друге, потік газу до Європи поменшав не до критичних значень, по-третє, розглядався як прикра неузгодженість між Москвою та Києвом, по-четверте, споживання газу на той період зростало, і позиції Росії на можливих переговорах були досить міцними. Цього року ситуація змінилася кардинально. Насамперед, істотно поменшало споживання енергоресурсів, у тому числі й газу. Причому структура його споживання щодо постачальників також зазнала змін. Зокрема, тоді як «Газпром» поставки газу до Європи істотно зменшив, інші фірми його збільшили. Ситуація, що склалася у першому кварталі, підтвердилася й у другому.
В Росії ще гірше. Сукупний видобуток газу в січні-червні 2009 р. впав на 20,8%, у «Газпрому» падіння становило майже 25%. Як зазначається в огляді соціально-економічного розвитку Мінекономрозвитку Росії (МЕР), «видобуток газу підприємствами групи «Газпром» як і раніше падає інтенсивніше, ніж по країні загалом». Видобуток газу в червні 2009 р. становив 36,3 млрд. куб. м — на 29,6% нижче, ніж у червні 2008 р. «Газпром», за попередніми даними, видобув 27,8 млрд. куб. м газу, що на 35,8% менше, ніж у червні 2008 р. При цьому споживання газу в Росії падає з жовтня минулого року. За попередніми даними, в першому півріччі 2009 р. воно становило 228,5 млрд. куб. м, що на 7,2% нижче рівня минулого року. В червні споживачі використали газу на 13% менше.
Аналогічний стан справ у «Газпрому» й на зовнішньому ринку. За оперативними даними міненерго Росії, експорт газу в країни далекого зарубіжжя та Балтії в січні-червні 2009 року становив 56,1% до січня-червня минулого року (49,9 млрд. куб. м), в країни СНД — 13,4 млрд. куб. м (65%). Загалом експорт знизився до 63,3 млрд. куб. м, що становило лише 57,8% у порівнянні з першим півріччям минулого року.
Проблема не тільки в кризі. Довгострокові контракти, за які так бився російський газовий монополіст, зіграли з ним злий жарт. Ціна російського газу в Європі виявилася набагато вищою, ніж на спотовому ринку, і європейці почали купувати його в інших постачальників. Норвезька StatoilHydro, німецькі E. On Ruhrgas і Wintershall, а також французька GDF Suez збільшили обсяг продажу. В результаті частка російської компанії в першому кварталі на європейському ринку впала до 16%, тоді як звичайно вона складає близько 25%.
Одночасно відбувалося закачування газу в підземні газові сховища (ПГС). Як повідомила прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, вже закачано 25 млрд. куб. м із 28 можливих. При цьому для оперативних цілей і постачання споживачів у зимовий період цілком достатньо 16—18 млрд. куб. м. Не відстають і європейці. Як заявив, виступаючи перед депутатами Європарламенту в Брюсселі єврокомісар з енергетики Андріс Пієбалгс, через великі запаси, створені нинішньої зими, в Євросоюзі не виникне проблем із постачанням споживачам газу. З його слів, без російського газу «Європа зможе протриматися протягом 90 днів». І це без урахування можливого збільшення поставок з інших джерел, зокрема, зрідженого газу з Катару та Північної Африки. На початку липня Єврокомісія рекомендувала країнам ЄС створити запаси газу на випадок виникнення нової кризової ситуації з поставками російського газу, і ці плани практично реалізовані.
Не кращі справи і з газопроводами в обхід України та Білорусі. Проблеми виникають постійно. Противників Nord Stream (Північний потік) стає все більше. Проти не тільки шведські та фінські екологи, але й німецькі військові. Данія також не в захваті від траси проходження газопроводу поблизу її островів і берегів. Після парламентських виборів у Болгарії уряд прем’єр-міністра Бойко Борисова ставиться до проектів трубопроводів вельми обережно. Йдеться про газопровід South Stream (Південний потік) і нафтопровід Бургас — Александруполіс. На зустрічі з ним у Гданську Володимир Путін ледве стримував роздратування. На зауваження болгарського співрозмовника про необхідність «ознайомитися зі станом справ у деталях» російський прем’єр висунув буквально ультиматум: «Скажіть нам просто «ні» і все — закриємо тему». Але якби тільки це. Вельми жорстко сформулював вимоги до Росії й прем’єр-міністр Словенії Борут Пахор. «У нас є мандат нашого парламенту на те, щоб домогтися на переговорах, щоб місцезнаходження загальної фірми (з «Газпромом». — Авт.) було в Словенії, і вона зберегла за собою не менше 50%», — повідомив він Путіну. І в цьому мало допоможе те, що Хорватія запропонувала Росії провести ділянку газопроводу South Stream по своїй території. Про це хорватський прем’єр Ядранка Косор повідомила в інтерв’ю загребській газеті Jutarnji list. Пропозиція була зроблена під час її переговорів з Володимиром Путіним у Гданську. Хорватія також спробує виторгувати собі досить прийнятні умови транзиту. Заміна Словенії на Хорватію мало що дасть. Основна траса South Stream має пройти через Угорщину та Словенію. Маршрут через Хорватію може розглядатися як альтернативний. Але тоді він має пройти й через Сербію, з якої у «Газпрому» також проблеми. Намагаючись позбутися проблем із транзитними Україною й Білоруссю, Росія може виявитися в ще більшій залежності від інших країн. Причому кількість їх не зменшується, а тільки зростає.
Ситуація, що утворилася, примушує Москву відмовитися, хоча б на деякий час, від жорсткого тону у відносинах із найближчими сусідами. Зокрема, відмовитися від штрафних санкцій відносно України за недобір газу. Але тут у «Газпрому» просто немає альтернатив. Неможливо вимагати сплати штрафів від «Нафтогазу» і не вимагати від європейських споживачів, які, як ми бачимо, також зменшили відбір газу.
З огляду на це потрібно розглядати переговори прем’єрів України й Росії в Харкові у жовтні. Лист Медведєва до Ющенка мав несприятливі наслідки і поставленої мети не досягнув. Ніякої паніки він у Києві не викликав, навпаки, створив надто несприятливий фон для російської зовнішньої політики. Настав час відіграти назад. Продемонструвати, що Кремль може бути не тільки злим, але й добрим. Відносно Молдови, де після виборів 28 липня сформувалася антикомуністична коаліція, Росія демонструє конструктивізм і продовження співпраці на більш пільгових фінансових умовах. Вести відносно Києва себе іншим чином було б абсолютно нелогічно. Тим більше напередодні зустрічі міністрів закордонних справ країн ГУАМ. Поновлення діяльності цієї організації практично одночасно із зустріччю глав держав СНД у Кишиневі вельми насторожено зустріли в російській столиці. Прямо в українські вибори Москва втручатися не буде, але й суворий тон тимчасово припинено.
Ще більше російську столицю цікавлять вибори в Німеччині, які наближаються. Фінансова допомога в придбанні акцій концерну Opel і двох суднобудівних компаній мало допомогла християнським демократам Ангели Меркель і німецьким соціал-демократам на чолі з Франком Вальтером Штайнмайєром. На земельних виборах у Саксонії, Тюрингії та Саарі 30 серпня вони зазнали значних втрат. Майбутня конфігурація політичної коаліції в бундестагу після 27 вересня стала ще більш невизначеною. В цих умовах жорсткий тон навряд чи доречний. Його продовження зіграло б на руку тільки противникам прокладання газопроводів. Якщо говорити про Німеччину, то насамперед це стосується Nord Stream.
Потрібно передбачати, що майбутньої зими жодних газових конфліктів між Києвом та Москвою не буде, якщо тільки з якихось причин не візьме гору бажання черговий раз показати європейцям, що без північних і південних потоків не обійтися. Але це малоймовірно. Найімовірніше, енергетичний шантаж відкладений до кращих часів. Все питання в тому, чи настануть вони взагалі. Адже немає зброї, від якої немає захисту. Європа посилено будує додаткові ПГС та інфраструктуру для отримання зрідженого газу. І можливості для газового шантажу в майбутньому безперервно зменшуються. Випадання енергетичного козиря з рук Росії істотно позначиться на політичній ситуації як в Європі, так і в усьому світі.
Газета «День» №158, вівторок, 8 вересня 2009
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар