понеділок, 30 травня 2011 р.

Без суду і слідства

Олександр ПОДРАБІНЕК. 4 квітня 2010 року, grani.ru
Пропозицію Володимира Буковського судити Михайла Горбачова за злочини радянського режиму було зустрінуто з майже загальним осудом. Я не маю на увазі доісторичних комуністів і печерних патріотів, що ненавидять Горбачова за те, що йому не вдалося зберегти СРСР. Я не маю на увазі чинуш і кремлівських дармоїдів, на яких наводить жах одна думка про можливість подібного прецеденту. Я кажу про найбільш інтелектуальну та сумлінну частину нашого суспільства; про тих, на чию підтримку міг би розраховувати Буковський у стараннях очистити нашу історію від міфів і брехні.

Горбачова під суд?

Фрагменти дискусії російських публіцистів та дисидентів щодо постаті першого і останнього президента СРСР
Володимир БУКОВСЬКИЙ. 2 квітня 2011, snob.ru


Полеміка розгорілася після того, як один із засновників дисидентського руху в СРСР, письменник, політичний та громадський дія, науковець Володимир Буковський опублікував на сайті snob.ru блог, назва якого — «Горбачова під суд» — говорить сама за себе. Серед усіх його колег жорстку позицію та аргументи дисидента підтримав тільки Олександр Подрабінек (на сайті grani.ru) — так само дисидент, правозахисник і публіцист. Реакція ж більшості ліберального російського середовища виявилася негативною, а подекуди навіть істеричною. Багато кому «радикальна правдолюбність» Володимира Буковського здається перебором, піаром або ознакою поганого смаку.

неділя, 29 травня 2011 р.

У Києві відкрили пам’ятник Старшинам Армії УНР



28 травня у мікрорайоні Оболонь відкрили пам’ятник «Старшинам Армії УНР – уродженцям Києва». Це перший монумент у столиці, присвячений воїнам Армії Української Народної Республіки.

Пам’ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Нагороду було затверджено 1932 року урядом УНР у вигнанні. Право на відзнаку мав «кожен вояк Армії УНР та повстанських відділів, який брав участь у збройній боротьбі за визволення України».

Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлено на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам).

вівторок, 17 травня 2011 р.

Нацрадіо відмовилось від погоди в прямому ефірі через критику влади

Як і 2004 року, найвідважнішими виявляються жінки-ведучі, які говорять щось зовсім відсторонене. Як пригадуєте, 25 листопада 2004 року ведуча сурдоперекладу УТ-1 Наталя Дмитрук розповіла 100-тисячній аудиторії глухих українців про фальсифікацію виборів, повідомивши, що «Результати ЦВК є сфальсифікованими... Мені дуже прикро, що до цього доводилося перекладати неправду. Більше я цього не робитиму. Не знаю, чи побачимось».
Днями пані Людмила Савченко, розповідаючи на Національному радіо про погоду, спокійним голосом висловила свою думку щодо ситуації в державі. Вона усвідомлювала, що більше в прямому ефірі не працюватиме.
Як повідомляє "Українська правда", Національне радіо відмовилось від прямих включень з Укргідрометцентру через те, що в прямому ефірі начальник відділу метеорологічних прогнозів розкритикувала ситуацію в країні. Про це "Українській правді" повідомили джерела у Національній радіокомпанії.

понеділок, 16 травня 2011 р.

"Молодшання" алкоголізму в Україні

Алкоголізм та початок вживання наркотиків помолодшали. Про це 16 травня на прес-конференції повідомила головний лікар Львівського обласного клінічного наркологічного диспансеру Мирослава Кабанчин.

«Алкоголізм і початок вживання наркотиків молодшає. Якщо говорити про алкоголізм, то, в середньому, починають вживати з 11-12 років, є випадки, коли і з 9. Вживати наркотики починають трохи пізніше, з 13-14 років - перший наркотик маріхуана, з 15-16 – екстазі, амфетамін, код терпіни, ще пізніше, залежно від статків – героїн, «ширка», - зазначила Мирослава Кабанчин.

Євген Жеребецький. Кінець Імперії

Стаття була написана для журналу "Ї" (ч. 31, 2004), але основні постулати не втратили актуальності. — Triphilon.

(Спроба практичного застосування теорії геополітичної динаміки Рендала Коллінза)

Матеріал, представлений у цій статті, не претендує на оригінальність. Метод, на підставі якого проводиться аналіз сучасного стану Російської Федерації та її геополітичних перспектив, був сформульований понад 20 років тому і верифікований у 1991 році. Нам довелося лише взяти статистичні довідники і переписати цифри. Зрештою, ця стаття не претендує на сенсаційність. Оскільки факти, викладені тут, і можливі варіанти розвитку подій давно відомі вузькому колу фахівців. Наша ціль – оприлюднити цю інформацію і зробити її доступною. Для того, щоб „народ почав мислити геополітично. А політики – геополітично діяти” [1].

Mузей совєтської окупації атакують... привиди | Історична правда

Вахтанг Кіпіані
Про донос на Музей совєтської окупації від імені людини, яку вже 3 роки розшукують


В це важко повірити - лист від неживої людини, за життя - бомжа та п'янички, змусив кілька державних органів і спецслужбу інтенсифікувати "профілактичну роботу" проти унікального музею та його керівника.
Був у приснопамятній радянській журналістиці такий жанр - "лист покликав у дорогу". Але в нашому випадку - все вигадливіше.
Лист надійшов Роману Круцику, колишньому нардепу від Івано-Франківщини, керівнику столичного "Меморіалу" ім. Василя Стуса, засновнику Музею совєтської окупації, який працює в Києві вже вісім років.

неділя, 15 травня 2011 р.

Для тих, хто ще не дивився: Рівень секретності

18 історій, які сталися на території України під час другої світової війни і проходили в радянських відомствах під грифом "цілком таємно". 18 страшних фактів, що мають документальне підтвердження та свідчення очевидців. Абсолютно різні, але об'єднані одним: це події, які допомагають зрозуміти - якою ж війна була насправді: більш трагічною і менш романтичною, що нам говорили підручники. Спроба не тільки розповісти історії, але показати обсяг існуючої неправди. Не було "віроломного нападу німців на мирний СРСР". Фашисти напали на готову до війни країну, але з-за очевидних промахів, злочинних помилок командування, нелогічних рішень і військових прорахунків, люди гинули в безпрограшних на перший погляд ситуаціях.

середа, 11 травня 2011 р.

Зґвалтована Перемога

Силою зламайте расову зарозумілість німецьких жінок, візьміть їх як заслужений трофей!
Ілля Еренбург, радянський письменник-пропагандист

15-річна німкеня Габі Кепп у 1945 році була неодноразово зґвалтована п’яними радянськими солдатами – точно так, як і два мільйони її землячок. Але вона – єдина з двох мільйонів, що під власним іменем написала про це правдиві спогади. 
Складно уявити, щоб жінка наважилася на такий вчинок – зазвичай про приниження воліють не згадувати, а тим більше не розповідати. Сама Габі, до речі, зізнається: „Коли на Пасху 1946 року зустрілась у Гамбурзі з рідними, вони не дозволили розповісти про все, що зі мною трапилося”. Наслідками систематичного сексуального насильства в підлітковому віці стали психологічні та фізіологічні розлади, у результаті яких фрау Кепп так і не вийшла заміж, не відчула радощів кохання та материнства.

понеділок, 9 травня 2011 р.

Блаженніший Любомир: "Війна увійшла в моє життя 1 вересня 39-го, коли на Львів упали перші бомби"

У чергову річницю закінчення Другої світової війни у Європі Любомир Гузар, глава УГКЦ (2001-2011), дає оцінку подіям війни та розмірковує про феномен історичної пам'яті.
 - Ваше Блаженство,  чи можете Ви пригадати, як минула світова війна увійшла у Ваше життя?
- Я пережив Другу світову війну від першого дня. У Львові ще 1 вересня 1939 року впали перші бомби, німецьке військо напало на тодішню Польщу. Тоді малими ми зрозуміли, що війна є щось дуже страшне. Вона руйнує. Є хата, яку будували дідусь, батько, і тут впала бомба - і все розлетілося, пропало...
У 1939-1941 роках на наших теренах майже не було бойових дій, але відбувалися страшні речі. Тисячі людей були замордовані у в'язницях. Коли в 1941 році більшовицькі війська вже відступали перед німцями, то вирізали, винищили вязнів. Чи ті люди були винні - хто знає? Багато, напевне, було невинних.

Імперія проти утопії

Михайло Дубинянський



Первое мая позади, близится девятое мая.
Впрочем, красные дни календаря неравноценны: если 9 мая остается для постсоветских обывателей великим праздником, то 1 мая воспринимается как обычный выходной и не вызывает особых эмоций. День международной солидарности трудящихся полностью заслонен Днем победы. Пожалуй, это и есть summa summarum всей советской истории.
Долгое время именно 1 мая было главным праздником рабоче-крестьянского государства. Первомай олицетворял утопические надежды, связанные со Страной Советов: безоблачное коммунистическое будущее, интернациональное братство трудящихся, гармоничное общество без эксплуатации человека человеком, без горя и слез. Дабы поддерживать этот светлый образ, информация о происходящем в СССР тщательно фильтровалась. В дивном новом мире не могло быть массового голода, концлагерей или депортации целых народов.

неділя, 8 травня 2011 р.

Навіщо Україні вивішувати прапори «країни людожерів»?

Ігор ЛОСЄВ

Проблема масової недовіри українців до влади, до політиків та урядовців посіла чільне місце минулого тижня в багатьох суспільно-політичних програмах вітчизняного ТБ. Але, як наголошувалося в Анни Безулик у «РесПубліці», падає довіра не лише до влади, а й до опозиції. Багато наших діячів досі наївно вважають, що їм удасться приховати від суспільства якісь свої непристойні дії. Не вдасться! За інформаційної доби все таємне дуже швидко стає явним, тому схема «гріши тихо, а кайся голосно й виразно» — не проходить, тим паче, що в нас і каятися ніхто не квапиться. Визнання політиками своїх помилок, не кажучи вже про правопорушення, — це явище, вживаючи улюблене слівце В. Ющенка, унікальне. Але бувають і позитивні винятки, один з яких і стався в студії «РесПубліки», де нардеп від БЮТ Андрій Шевченко публічно визнав, що його політична сила грішна тим, що, перебуваючи «біля керма», не відокремила бізнесу від влади й загравала з командою Януковича.

субота, 7 травня 2011 р.

Старість як дар

5 травня в Римі, у Спільноті Св. Егідія, відбулась конференція під назвою «Дар старості. Православні і католики на шляху милосердя ». Один з учасників конференції, єпископ Вінченцо Палья, поскаржився на те, що не вистачає проектів та ініціатив для людей похилого віку. На його думку, необхідно створити суспільство, в якому ставилися б з повагою до будь-якого віку, і християни можуть внести в цю справу фундаментальний внесок.

пʼятниця, 6 травня 2011 р.

Про що шкодують люди перед смертю

Одна жінка багато років працювала в хоспісі. Її обов'язок - полегшення стану пацієнтів. Таким чином, вона буквально проводила з ними останні дні та години. Зі своїх спостережень вона склала своєрідний рейтинг - про що люди найчастіше шкодують перед смертю.  

1. Я шкодую, що у мене не було сміливості, щоб жити життям, правильним саме для мене, а не життям, яке очікували від мене інші

Це найбільш поширена думка. Коли люди усвідомлюють, що їх життя майже закінчилось, вони можуть озирнутися назад і легко побачити, які їх мрії залишилися нереалізованими. Більшість людей навряд чи намагалася виконати навіть половину своїх мрій. І вони повинні були померти, знаючи, що це відбувалося тільки внаслідок вибору, який вони зробили або не зробили.