Послання Блаженнішого Святослава, Верховного Архиєпископа Києво-Галицького, до молоді

«Тим-то і ми, як отроки, знамена перемоги носячи,

Тобі, переможцеві смерті, воскликуємо:

Осанна в вишніх, благословен, хто йде в ім’я Господнє!»

Тропар Квітної неділі

Улюблена у Христі українська молоде!

У святковий день тріумфального входу Господнього до стольного града Єрусалима звертаюся до вас зі своїм першим, після сходження на престол Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, пастирським посланням.

В Католицькій Церкві склалася традиція, що у Квітну неділю особливу увагу звертають на молодь. Цього дня на площі Святого Петра в Римі сотні ваших ровесників з усього світу збираються на молитву разом зі Святішим Отцем. Користаю з такої нагоди, щоб за посередництвом цього листа звернутися до вас, запевнити вас у своїй особливій турботі та запросити до діалогу з Божим Словом, яке Свята Церква нам проповідує.

Квітна неділя – це день, який робить нас учасниками особливої події. Ісус Христос підходить до звершення своєї спасительної місії – наближаються Його розп’яття, смерть і воскресіння. І от напередодні своїх страстей Бог Ізраїля у людському тілі приходить до свого народу! Цей прихід провістив був цар Давид, урочисто внісши до Єрусалима ковчег Завіту із зображеними на ньому херувимами, що знаменувало присутність Того, хто сидить на херувимах. Видимий знак присутності Всемогутнього був для ізраїльтян запорукою їхньої непереможності. Бо ж сам Господь перебуває між ними!

Сьогодні Всемогутній Бог зустрічає свій народ вже не за допомогою якось неживого предмету. Нині Він, Син Небесного Отця, сповнений Святим Духом, приходить особисто і то у видимий спосіб! Ісус Христос відкриває нам можливість особистої зустрічі з Ним. Саме до такої зустрічі готує і запрошує нас Христова Церква словами св. Андрея Критського: «Ходімо і піднімімося разом на Оливну гору та вийдімо назустріч Христові, який сьогодні… добровільно зближається до свого святого і блаженного страждання для того, щоб звершити таїнство нашого спасіння» (Слово 9 на Пальмову неділю).

Преподобний Андрей підкреслює спонтанність такої зустрічі з обох сторін. З Божого боку – це рух любові Творця до свого створіння, – любові, яка приведе до страждання, повної самопожертви Сина Божого задля кожного з нас. З людського боку – це спонтанна відповідь молоді на Боже наближення. Саме молоді люди Єрусалима відчули цей рух любові до них! Їхня реакція була стихійною, незапланованою, чи й навіть немислимою для тогочасної релігійно-політичної еліти. Євангелист Лука передає нам, що «деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали Йому: «Учителю, заборони твоїм учням». Він же відповів: «Кажу Вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння» (Лк. 19, 39–40). Саме діти і молодь впізнали в Ісусі Христі воплоченого Бога Ізраїля і почали вигукувати: «Осанна!» – що означає «Спаси нас!» Прагнення молодої людини любити і бути любленою відкрило її до божественної любові, бо спасти – означає дарувати в любові життя, – життя вічне.

Дорога молоде! Христос сьогодні наближається також до вас! Він нині входить у свій град – Єрусалим, яким є кожна наша громада, кожна наша спільнота і серце кожного з нас. Сьогодні Церква потребує вашої спонтанності та інтуїтивного відчуття реальності Бога, що є присутнім між нами. Саме ви є устами, якими Церква вітає цього дня свого Царя, співаючи: «Благословен той, хто йде в ім’я Господнє!» (Ів. 12, 13).

У наш час, на жаль, ця вроджена юнацька релігійність, той пошук за вічною Любов’ю, якою є Господь, нерідко зранені та окрадені. Нам важко дозволити себе любити, бо боїмося бути обдуреними і використаними. Та й самі ми часто не спроможні любити. Ми більше цінуємо речі, віртуальні розваги та спілкування в соціальних мережах, ніж реальних живих осіб, які є поруч. Ці риси нинішньої культури ізолюють нас, закривають у собі і роблять нездатними до зустрічі. Тому сучасна молода людина часто почувається глибоко самотньою, навіть у гучному та веселому товаристві. Не зустрівши Господа, вона не може зустрітися із собою.

Однак Господь сьогодні переможно входить до Єрусалима – тож сміливо вийдімо Йому назустріч! Зелені галузки, якими ми Його вітаємо, є символом перемоги над відокремленістю та самотністю людини стосовно Бога і ближнього. Як потребуємо ми сьогодні цього зеленого знаку пробудження, цього весняного подиху, що ламає стереотипи та упередження, долає сумніви та підозри і впізнає Його, що приходить до кожного з нас! Цього дня до нас, молодої Церкви, яку часто пророки називали Господньою нареченою, звертається пророк Захарія із закликом не боятися: «Радуйся, о дочко Сіону… ось цар твій іде до тебе… верхи на осляті» (Зах. 9, 9).

У цей святковий день, який наближає нас до Пасхи, не бійтеся зустрітися з Христом і не соромтеся визнати себе християнами навіть перед тими, які вам забороняють це зробити. Якщо ви замовкнете – то каміння кричатиме! Хоч би як дивно це звучало в сучасній молодіжній культурі, не страхаймося вигукнути Йому: «Осанна во вишніх!» Сьогодні ми не просто беремо в руки посвячені гілочки із ознаками весняного оновлення природи – ми беремо в руки символи перемоги над гріхом і смертю, а через них приймаємо силу Того, хто йде у воскресіння. Переживімо нині разом цю зустріч – і надихнемося силою Любові, якою збудуємо разом наше майбутнє.

«Благословен, хто йде в ім’я Господнє!»

+ СВЯТОСЛАВ

Дано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Господнього, 17 квітня 2011 року Божого, у Квітну неділю