вівторок, 4 жовтня 2011 р.

Католицький оглядач: "Ідеологія завжди заперечує християнство"


Минулого тижня світові стала відома інформація, що наслідком демографічної політики комуністичного Китаю є вбивство 37 млн. китайських дівчаток. Шокуюча правда. Цінність людського життя визначається у цьому випадку астрономічними штрафами, конфуціянською культурою та статтю дитини. Піднебесна комуністична імперія, яка вважає себе центром світу, культури і прогресу, віссю світової цивілізації, виявилася людожерським монстром і то не лише у переносному значенні, а й в прямому, адже в китайських ресторанах кожен може замовити страви, зготовані з абортованих дітей. І люди Заходу не мали би цього жахатися. Адже і для них ненароджена дитина –лише біологічний матеріал, з якого відомі західні косметичні фірми роблять витяжки для якісних парфумів, замінюючи дешевими трупами дітей дорогу амбру.

Але Китай хоча б послідовний у своїй ідеології неприйняття вартості людського життя як найвищої. Захід же, просяклий неоліберальною ідеологією, закріпив своїми законами «право» на вбивство ненароджених дітей, як вияв людських прав і свобод. Що більше, на думку єпископату США, найбільший борець на міжнародній арені за людські права і свободи – уряд США – вдається до простого шахрайства, аби виправдати «право» на вбивство власних громадян, щоправда, «всього-на-всього» контрацептивними засобами.

І комуністична ідеологія Китаю, і неоліберальна ідеологія Заходу закривають своїм прихильникам очі на просту, здавалось би, істину про безмежну цінність людського життя. Людина, «визволена» від Бога, в кінцевому результаті скочується до людоїдства і прикривається при цьому гаслами гуманізму.

А там, де це визволення триває уже майже століття, – в Москві – уже не викликає жодного здивування знесення будівлі тих, хто дбає про найубогіших, – сестер Матері Терези. Такими є реалі світу, який щораз більше «визволяється» від Бога і Його заповідей. Десь це роблять в ім’я свободи, рівності, братерства, десь в ім’я торжества найдосконалішого суспільства в історії – комунізму, десь в ім’я нації, народу, раси, а навіть і віри.  Адже ідеологія не терпить конкурента – істину. Всяка ідеологія з останніх сил бореться проти істини, щоб виправдати своє існування. Бо жодна ідеологія не може бути вповні істинною. Адже єдиною Істиною в кінцевій інстанції є Бог. Тому ідеологія змушена або створювати карикатуру Бога, або боротися проти Нього. Бо сама претендує на місце істини в кінцевій інстанції.

Отже, не викликає жодного подиву, що ХХ століття, найзаідеологізованіше століття донині, зродило рясним плодом християнських мучеників – якщо за весь час існування Церкви Христової і дотепер є близько 70 млн. мучеників за віру Христову, то з них 45 млн. християн осягнули мученицькі вінці саме у ХХ столітті.

Можна написати цілу грубезну книгу про стосунки між християнською вірою та ідеологіями, але сумніваюся, що це змінить їхнє ставлення одне до одної. Ці дві пані назавжди залишаться непримиренними ворогами.

о. Орест-Дмитро Вільчинський