Рафаель Лемкін і Голодомор як геноцид українського народу

Роман Сербин (Канада), Сергій Грабовський (Україна)

Рафаель (Рафал) Лемкін народився 1900 року у селі Безводне, біля Волковиська, тепер Гродненська область, Білорусь, у родині польських євреїв, які займалися хліборобством. Тоді це була Російська імперія; потім ця територія перейшла до відновленої Речі Посполитої. Лемкін на початку 1920 років студіював філологію, а потім право у Львівському університеті.

Радянський геноцид в Україні

Рафаель Лемкін

 ...Не можна любити народів других,
Коли ти не любиш Вкраїну!..

(З вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну»)

Цей невеличкий текст, який досі залишався фактично невідомим на пострадянському просторі, є справжньою інтелектуальною і правничою сенсацією. В ньому факт скоєння геноциду щодо українців із боку більшовицької влади описує й аргументує сам Рафаель Лемкін – автор концепції геноциду, яка лягла в основу всіх сучасних міжнародних і національних правничих актів. 

Обережно, люстрація!

Сергій Грабовський

Сьогодні чимало публіцистів та громадських діячів енергійно наполягають на необхідності докорінного оновлення як політичної, так і чиновницько-управлінської еліти, люстрації всіх кадрів, пов’язаних із радянською системою, особливо з її військом, держбезпекою, органами внутрішніх справ, партійними та комсомольськими керівними структурами. Втім, не тільки з радянськими часами, а й із добою Кравчука — Кучми; найрадикальніші автори взагалі закликають заборонити всім тим, хто мав будь-які керівні посади впродовж останніх 30-ти років, займатися політикою, а до того ж розформувати партії, що мали хоча б одного депутата на рівні Верховної Ради. «Оновлення! Люстрація! Ротація! Докорінна зміна! Старим кадрам не можна довіряти, вони корумповані, зрадницькі й антинародні!» — такі й подібні до них гасла переповнюють інтернет-видання.

Мені шкода тебе, Росіє!

Роздуми перед свічкою осіннього вечора 22 листопада 2008-го і літнього вечора 23 серпня 2009-го

Юрій ПШЕНИЧНИЙ, Дніпропетровськ

Того вечора по всій Україні горіли поминальні вогні. На підвіконні моєї кімнати пломеніла свічка. Її тьмяне світло ледь пробивало морок, що панував навкруги. Від груби, де палахкотіли дрова, йшло приємне тепло. Сиджу за столом, що стоїть біля вікна, моєму зору відкривається панорама осіннього саду, що ховається у вечірніх сутінках. Дерева оголені. Вони скинули літні шати, і лише айва якимось чудом утримує своє пожовкле листя. Її силует виразно вимальовується в присмерку осіннього вечора. Поступово темрява щільно огортає сад. Наступило владарювання аспідної ночі.

«Свиной» грипп как зеркало, в котором видно все…

Доктор Євгеній Комаровський

Печальное предисловие

Сейчас ночь с воскресенья на понедельник, 1-2 ноября 2009 г. Завтра Украина ожидает прибытия мудрых экспертов ВОЗ, завтра должна дать ответ некая особо правильная Лондонская лаборатория.
Я искренне собирался написать о гриппе через пару дней - уж очень хотелось дождаться хоть какой-нибудь адекватной и объективной информации. Но вот только что разговаривал со знакомой медсестрой, которая работает в поликлинике. Ей позвонила начальница (зав. отделением) и сказала: завтра на работу, так чтоб с собой принесла 3 маски. На вполне справедливое возражение, дескать, где ж я их возьму, последовал более чем адекватный по нынешним украинским реалиям ответ: «твои проблемы, приказ главврача, ночь длинная, сошьешь…». Эта информация стала последней каплей: похоже, молчать больше нельзя, надо говорить.