пʼятниця, 25 листопада 2011 р.

Про шахрая, який видавав себе за лікаря - продовження


Людина без нiякої медичної освiти, але з розпаленою хворобливою уявою таки взяла до рук скальпель 

- Я - професор! Я - авторитет!
Вiн кричав це в обличчя розгубленим медикам районної лiкарнi, котрi не знали, як дiяти в цiй ситуацiї. Вiн був збуджений, махав руками, вимагав негайно готувати операцiйну. Фраза "Побiйтеся Бога, це ж дитина", видається, вивела його з рiвноваги.
- Навiщо вам Бог, якщо тут я - професор, - аж сичав у вiдповiдь.
На календарi було 9 сiчня 2010 року. Слюсарчук вiдверто говорив неправду, бо на атестатi професора, який йому видадуть на пiдставi сфальсифiкованих документiв, стоятиме дата 17 червня 2010 року.
Мiсто Кременець Тернопiльської областi. Центральна районна лiкарня. Операцiйна.
...За дверима цiєї операцiйної - псевдолiкар Слюсарчук убив дитя. Данилковi Прокопчуку було лише три рочки. Хлопчик бавився i впав. У лiкарнi поставили дiагноз: закрита черепно-мозкова травма.

...Сьогоднi дверi операцiйної замкненi. Намагаюся зрозумiти, що все навколо -- не сон. Серцем прагну збагнути те, що вiдбувалося тут. Бо повiрити в таке страшно.
Уперше менi так важко писати. Так важко знайти слова, аби описати те, що тут вiдбувалося.
Асистентами псевдолiкаря пiд час нейрохiрургiчної операцiї на мозку дитини були справжнi провiднi хiрурги районної та обласної лiкарень. Можливо, хтось iз них i врятував би Данилка. Та вони були лише асистентами шахрая, що вирiшив розважитись, вдаючи iз себе "видатного нейрохiрурга".
...Я була там минулої п'ятницi, серце й досi крає бiль: "Як?! Як ми допустили таке?! Як допустили вбивство дитини? Що з нами сталося?"
Але правда нещадна: катом дитини стали шахрай та шахраї, якi всi цi роки покривали його, щоби заробляти. Покривали його "липовi" дипломи, це знаряддя вбивства дiтей. Бо тi посадовцi, якi знали, що Слюсарчук -- не лiкар, мимоволi стали спiвучасниками вбивства дитини.
...Данилко був сином священика. На операцiю, щоби морально пiдтримати родину хлопчика, приїхали отцi з Почаєва. Вони благословили "професора Слюсарчука". Накладаючи хрест на псевдолiкаря, служителi церкви не знали, що благословляють на операцiю не лiкаря, а шахрая, котрий видавав себе за лiкаря i став убивцею дитини. Не знав цього i батько дитини, який готовий був померти сам, аби лишень його маленький син жив.
Не знали священики, що благословляють на вбивство хлопчика, якщо хочете, служителя сатани. Бо це вiн, Андрiй Слюсарчук, два мiсяцi тому пiд час зустрiчi кричатиме менi в обличчя: "Я не вiрю в Бога! Бога нема! Нема!"
...Сiчень 2010 року. 16 днiв з життя малої дитини. 16 останнiх днiв. За цей час Данилко, який упав зi стiльчика й мав закриту черепно-мозкову травму, перенiс чотири операцiї. Три з них проводив Слюсарчук. Це засвiдчують документи. Оперував особисто.
...6 сiчня. До районної лiкарнi привезли трирiчного малюка. Дитя було непритомним. Мама готувала Святу вечерю, маленький син крутився бiля неї i впав на пiдлогу з дитячого крiселка. Всi й досi дивуються: висота невелика, а дитятко зомлiло. Лiкарi поставлять дiагноз: закрита черепно-мозкова травма, набряк мозку, крововиливи.
"Стан дитини був дуже важким, тому ми викликали санавiацiю та спецiалiстiв з областi", - згадує Галина Старик, дитячий лiкар. Роман Сагайдак, обласний нейрохiрург, який приїхав до Кременця з Тернополя разом iз анестезiологом Iриною Блажевич, прооперував маленького того ж дня. Та пiсля операцiї стан хлопчика не покращувався. Лiкарi знову i знову телефонували в область.
"Це єдиний випадок за всю iсторiю нашої лiкарнi, коли до одного хворого п'ять разiв викликали санавiацiю. Ми просили батька до слiз, аби дозволив вiдправити сина до областi. Пояснювали, що тут ми його не зможемо врятувати, бо у нас навiть немає томографа", - Iгор Бакулiч, лiкар-куратор Данилка, не може забути цiєї дитини.
Цього малого хлопчика, що помер у районнiй лiкарнi, вже нiколи не зможе забути жоден iз лiкарiв. Хiрурги, невропатологи, окулiсти, реанiматологи, завiдувачi вiддiленнями i звичайнi лiкарi - вони всi були на консилiумi, де "головним професором" у порятунку дитини прагнув стати псевдолiкар Слюсарчук.
"Я помiтив, що Слюсарчук пiд час операцiї тримав скальпель не так, як тримають хiрурги. Вони тримають його, як художник олiвець, а вiн - як ото рiзник тримає ножа", - хмурнiє Роман Костiв, завреанiмацiїї цiєї лiкарнi.
Тут сьогоднi чорнi як хмари багато лiкарiв. Є й такi, що вiдвертаються, не хочуть говорити i згадувати. Бо сьогоднi жоден iз них не може сказати, як трапилося, що псевдолiкаря Слюсарчука допустили до операцiйного блоку, де боровся за життя маленький хлопчик. Кажуть, що то батько дитини його привiв сюди.I саме вiн наполiг, аби оперував Слюсарчук...
Шахрай переконав згорьованого батька, що дитину не потрiбно вiдправляти анi до областi, анi до столицi. Переконав, що сам прооперує i вилiкує хворого. Батько повiрив. На жаль, повiрив...
"Менi рекомендували його як великого лiкаря. Ми шукали його дуже довго. Я знав, що про нього багато й на телебаченнi говорять як про великого професора", -- отець Георгiй, довiряючи життя власного сина псевдолiкаревi, тодi не знав, що має справу зi шахраєм.
У цьому прошитому журналі задокументовано страшний злочин: убивство псевдолікарем трирічної дитини. 
...9 сiчня бездипломний убивця дитини взяв у руки хiрургiчний скальпель. Мозок маленької голiвки вже був оголеним. Трепанацiю зробив пiд час першої операцiї нейрохiрург Сагайдак. Саме вiн й буде асистентом псевдолiкаря на цiй операцiї дев'ятого числа. Анестезiологом був Iгор Бакулiч, лiкар-куратор...
"Слюсарчук усiм казав, що вiн -- вiдомий професор. Ось тут на столi лежали його посвiдчення професора, вiдрядження начебто з Республiканського центру екстреної медичної допомоги та рапорт iз цього центру. Подiбнi документи мають i лiкарi, якi приїжджають з обласної санавiацiї. Та й як ми могли його перевiряти: вiн професор чи нi, документи справжнi чи нi?" - Роман Костiв згадує, як зробив якось зауваження в присутностi колег, що Слюсарчук - поганий практик, i став для того ворогом на цi кiлька днiв.
...13 сiчня. Люди сiдали до Святої вечерi. А в операцiйному блоцi районної лiкарнi знову скоювали страшний злочин. Трирiчного Данила Прокопчука оперував псевдолiкар Слюсарчук А.Т. Вдруге. На цей раз асистентом був уже не обласний нейрохiрург, а районний - Iгор Джоджик, нинi завхiрургiї.
"Що тут творилося, ви навiть не уявляєте. Слюсарчук прилетiв до лiкарнi на гелiкоптерi. З ним увесь час був його помiчник iз машиною. Вiн увесь час бiгав кудись, розмахував руками, говорив по телефону. Священикiв було дуже багато - вони його благословляли на операцiю", - так говорять у кулуарах лiкарi.
"Мене здивували препарати, якi виписував малому той професор Слюсарчук. Такi дози, що дорослу людину можна вбити. Ми всi розумiли, що хлопчик помирає, але давати тi дози означало свiдомо вбити те дитя, - згадує Костянтин Буковський, невропатолог. Каже, що тих доз малому тодi таки не дали. Нiхто не пiдписався. Й додає, що це були психотропнi препарати. - Один в один як тi (що ви показували на фотографiї у газетi) рецепти Слюсарчука, якi вiн виписував хлопчинi з Iршави".
...20 сiчня. Люди пили святу Йорданську воду. А в операцiйнiй палатi районної лiкарнi чинили святотатство. Той, хто не вiрить у Бога, хто не має жодного диплома лiкаря, на рахунку якого - сотнi покалiчених i десятки смертей, знову тримав скальпель над голiвкою беззахисної дитини.
Асистентом пiд час третьої операцiїї на головному мозку трирiчного Данилка Прокопчука, де, як i на двох попереднiх, оперував псевдохiрург Слюсарчук, був районний хiрург Бригiдир. Анестезiолог -- завреанiмацiї Роман Костiв.
У попереднiх результатах операцiй чергова медсестра нiчого не запише. А в цiй, останнiй, у графi "результат операцiї" виведе чiтко: "помер"...
...Пiд час розслiдування дiянь псевдолiкаря нас, звиклих до всього журналiстiв, вражало багато що.
Розум вiдмовлявся вiрити, що ось так запросто вихованець iнтернату з дипломом ПТУ експериментував над людьми, манiпулюючи їх свiдомiстю, здоров'ям i життям. Аферист лякав їх смертельними дiагнозами, виписував на тi неiснуючi дiагнози лiки, якi оцiнював у тисячi доларiв. Робив переливання кровi у пiдсобках примiщень, через крапельницi вливав якiсь невiдомi медичнi препарати.
Чому люди вiрили псевдолiкаревi? Вiрили, бо безвихiдь була. Бiда була. А вiн знав, що людина в бiдi - беззахисна. I користався з того. Бавився. У "великого дохтура". А люди ставали калiками i помирали вiд тих його "дохтурських" забавок по-справжньому.
Ми дивувалися цинiзмовi правоохоронцiв та прокуратури, якi, знаючи, що це не лiкар, а шахрай iз "липовими" дипломами, дозволяли йому скоювати все новi i новi злочини.
Розслiдуючи, ми бачили, як iз дрiбного шахрая, що починав зi сеансiв "гiпнозу й екстрасенсорики", гастролюючи райцентрами i селищами й видурюючи у людей грошi, вирiс небезпечний рецидивiст.
Ми дiзнавалися щораз бiльше. I все ж у деякi речi ми вiдмовлялися вiрити. Тим паче, що вони нiяк не знаходили пiдтвердження.
Рiч у тiм, що ще з самого початку у нас з'явилася iнформацiя: псевдолiкар робив операцiї у лiкарнях. Ми не вiрили у таке. В гуртожитку, пiдсобних примiщеннях, у хатах, квартирах -- цi експерименти шахрая-псевдолiкаря ми задокументували. Але у... державних лiкарнях? Ми слухали думки вiдомих лiкарiв. Однi казали, що цей "псевдонейрохiрург" не вiзьме скальпеля у руки й не "полiзе" оперувати. Побоїться. Лише дехто скрушно хитав головою: вiзьме. Вiзьме, бо для нього людське життя - нiщо.

Ми аналiзували. Сперечалися. Нi. Такого не може бути. Не вiрили, бо ж перевiряли цю iнформацiю. У кожнiй областi. Надсилали запити, й кожен начальник управлiння охорони здоров'я кожної з областей України дав нам вiдповiдь: Слюсарчук не оперував нiде.
Сьогоднi ми мусимо визнати знову: ми помилилися вдруге.
Вперше тодi, коли засумнiвалися й заледве не повiрили директоровi Козятинського ПТУ, що "Слюсарчук у них не навчався". Бо тодi ми не знали, що директоровi це вигiдно: адже документи щодо учня його ПТУ знищили. I що вiн мав сказати? Засвiдчити власну недбалiсть? Та й директор майже не збрехав: Слюсарчук на штукатура у нього не довчився. Перевели до Червонограда. Там на швачку якось довчили.
I ось знову. Цього разу наша помилка в тому, що повiрили у наданi начальниками управлiнь охорони здоров'я офiцiйнi письмовi вiдповiдi на нашi запити. Деякi з них нахабно зазначили у своїх вiдповiдях вiдверту неправду -- про те, що лiкар Слюсарчук у них нiколи не оперував людей.
Оперував. Нелегально.
Вони збрехали, бо, мабуть, рятували свої. Збрехали, бо цiна правди надто висока - смерть i калiцтва людей. Це - результат операцiй, якi проводив в операцiйних блоках їхнiх лiкарень псевдолiкар i "генiальний професор-нейрохiрург" Слюсарчук. Ми вже сьогоднi знаємо, що пiд ножем рiзника Слюсарчука у державних лiкарнях України помре не лише хлопчик Данилко.
...Коли ми зранку надали мiлiцiї повну i вичерпну iнформацiю про цей випадок, вони спочатку нам не повiрили. Перевiрили ретельно. Помилки не було. I, починаючи з того моменту, вони, як видається,  зрозумiли все. I ми їм вдячнi за це.
I вже за три години пiсля нашої розмови спецiальна група оперпрацiвникiв вилучала документи i проводила допити. Втрачати не можна було анi хвилини. Бо зникли останнi сумнiви — на волi розгулює манiяк.
...Я нiколи не бачила трирiчного хлопчика, сина сiльського священика, названого на честь пророка Даниїла, який пiсля операцiй псевдолiкаря Слюсарчука помер торiк у святi вечори.
Сьогоднi ми звертаємось до прокурорiв, мiнiстрiв, мiлiцiонерiв, чиновникiв, професорiв, усiх тих, хто 20 рокiв покривав i покриває псевдолiкаря Слюсарчука, - запам'ятайте смерть цiєї дитини.
Запам'ятайте: вина у смертi цього хлопчика нинi на кожному з вас.
...Данилко Прокопочук. 17.04.2006 - 22.01.2010 - цi дати викарбуванi на хрестi маленької могили. Хай їх запам'ятає кожен покровитель Слюсарчука.
Цiєї смертi ми не пробачаємо нiкому.
Свiтлана МАРТИНЕЦЬ, Iгор ПОЧИНОК
P.S. Ми звертаємось до всiх потерпiлих у результатi незаконної лiкарської дiяльностi - не мовчiть!
Телефонуйте:             (032) 297-47-33                  (032) 297-47-01      .
Уже можна не боятися.
Кожне ваше свiдчення вiдновлює справедливiсть.